Amadoka / Амадока

Über die Veranstaltung

»Štó sym?«, prašeše so přeco a přeco zaso. »Wěš ty, štó sym? Njemóžu so na ničo dopomnić.« (Amadoka)

»Wer bin ich?«, fragte er immer und immer wieder. »Weißt du, wer ich bin? Ich kann mich an nichts erinnern.« (Amadoka)

 

Romana, eine Archivarin aus Kyjiw, erkennt in einem namenlosen Soldaten, der schwer verletzt aus dem Krieg im Donbass zurückkehrt, ihren Ehemann. Mit allen Kräften versucht sie, ihm sein Gedächtnis wiederzugeben. Mittel zum Zweck sind vier alte, weit gereiste Koffer voller Fotos, Papiere, ein in Leder gebundenes Notizbuch und ein geheimnisvoller Löwenkopf aus Stein. All diese stummen Zeugen sollen Anlass liefern für Erinnerung. Sie führen in die 1930er-Jahre, in das galizische Städtchen Butschatsch mit seiner multiethnischen Bevölkerung. Hier zeigt der halbwüchsige Pinkas, Sohn des Schochet, dem ukrainischen Mädchen Uljana den Ort des legendären, verschwundenen Sees Amadoka, der sich einstmals in stolzer Größe über die Karten Europas erstreckte.

Uljanas Vater, der zwischen den Kriegen ukrainische Nationalisten und Unabhängigkeitskämpfer versteckt hatte, versucht während der nationalsozialistischen Besatzung unter Lebensgefahr seinen jüdischen Nachbarn zu helfen. Im Zeitalter der Vernichtung und Todesangst werden aus Priestern Partisanen, aus Nachbarn Spitzel, aus ukrainischen Kindern Mörder, aus Juden Hilfspolizisten, aus Opfern Täter. Oder umgekehrt. Ob Hilfe und Rettung von den anrückenden Sowjets zu erwarten ist, wird je nach Standpunkt und Erfahrung unterschiedlich bewertet.
Zu Romanas Erstaunen ist es nicht der Löwenkopf der Statue des heiligen Onufrij, der die Erinnerungen des kranken Mannes weckt. Es sind die Briefe eines Dichters und Wissenschaftlers, der während der stalinistischen Säuberungsaktionen unter der Intelligenzija in der Sowjetukraine eine zweifelhafte Rolle spielte.
 
Sofia Andruchowytschs hochkomplexes, ein ganzes Jahrhundert umspannendes Panorama zeigt eindrucksvoll, dass die Gegenwart der Ukraine nur aus ihrer Geschichte heraus zu verstehen ist. Zugleich steht das große und großartige Werk auch als Parabel für die Unzuverlässigkeit von Erinnerung und für die Manipulierbarkeit von Identität.

»Wenn je ein Roman eine Form und einen Ton gefunden hat für die Geschichte der Ukraine in alle ihrem Leid und all ihren Abgründen, dann ist es dieses schwindelerregende Epos«, schrieb Sonja Zekri in ihrer Rezension in der »Süddeutschen Zeitung«.

 

 

Sceniske čitanje
Po tym wotměje so awtorska rozmołwa ze Sofiju Andruchowytsch (simultany přełožk ukrainsce-němsce)

Szenische Lesung
Im Anschluss findet ein Autorengespräch mit Sofia Andruchowytsch statt (Simultanübersetzung Ukrainisch-Deutsch)

 

 

18:00 bis 20:00 Uhr Lesung

anschl. bis ca. 21:30 Uhr Podiumsgespräch

 

Mitwirkende:

Künstlerische Leitung und Textfassung: Heike Merten-Hommel

Podiumsgespräch mit der Autorin Sofia Andruchowytsch,

Moderation: Sonja Zekri

 

 

Амадока

Сценічні читання німецькою мовою за романом Софії Андрухович. На німецьку роман переклали Александер Кратохвіл та Марія Вайсенбьок.

У понівеченому до невпізнаваности в одній з гарячих точок на Донбасі чоловікові  без імені, який повернувся з війни, Романа, яка працює в київському архіві, впізнає свого чоловіка. Вона з усіх сил намагається, повернути йому пам’ять. Використовує для цього чотири старі пошарпані валізи з фотографіями, старими зошитами, записник в палітурці з фарбованого сап“яну та загадкову кам’яну голову лева. Ці німі свідки мають допомогти йому згадати. Вони ведуть нас в 1930-і роки, в галицьке містечко Бучач з його мультиетнічним населенням. Тут юний Пінхас, син шохета показує Уляні, своїй українській однолітці місце, де колись було тепер вже неіснуюче озеро Амадока, озеро, що колись було найбільшим у Європі. Улянин батько, який міжвоєнний період переховував українських повстанців та ОУНівців, наражаючи себе на небезпеку, тепер ризикуючи життям намагається врятувати від нацистів своїх єврейських сусідів. У часи винищення та страху перед смертю священники стають партизанами, сусіди – стукачами, українські діти – вбивцями, євреї – поліцаями, жертви – злочинцями. Або навпаки. Чи можна очікувати допомоги та порятунку від совітів, які наближаються – про це думки розходяться залежно від позиції та досвіду…

На превеликий подив Роман спогади хворого чоловіка пробуджують не голова лева від статуї святого Онуфрія, а листи поета та науковця, роль якого під час сталінських чисток серед інтелігенції в Радянській Україні була неясною.

У романі Софія Андрухович розгортає неймовірно складну панораму, що охоплює період одного століття і виразно показує, що сучасну Україну можна зрозуміти лише на основі її історії. Одночасно, цей твір є притчею про те, якою непевною є пам’ять та як легко можна маніпулювати ідентичністю.

»Якщо існує роман, якому вдалося знайти форму і тон для історії України з усіма її стражданнями і та прірвами, то це - цей запаморочливий епос«, пише Соня Зекрі у SÜDDEUTSCHE ZEITUNG.

 

Учасники:

Мистецька керівниця та авторка тексту: Гайке Мертен-Гоммель

Після читання відбудеться подіумна дискусія із авторкою Софією Андрухович Модераторка: Соня Зекрі